Kavkazcenter.com - НАТАЛКА-СКАКАЛКА (МОГИЛЕВСЬКА)

НАТАЛКА-СКАКАЛКА (МОГИЛЕВСЬКА)

НАТАЛКА-СКАКАЛКА (МОГИЛЕВСЬКА) . Було колись — у театрах Біля каси давка: «Запорожець за Дунаєм», «Наталка-полтавка». Панувала у мистецтві Сила благородна. Куди ж вона поділася, Та краса народна? Телебачення шурує Ролики та кліпи: Якісь діви рахітичні, Кривопикі типи. Добирають їх, здається, Не за голосами, А за беньками дурними Й довгими носами. . Мій знайомий телецентру Надіслав заявку, Що хотів би подивитись «Наталку-полтавку», «Запорожець за Дунаєм», «Мартина Борулю», А йому дали відписку, Наче ткнули дулю: Ми такого не включаєм У свої програми, Бо існуєм-животієм Виключно з реклами… І сидить тепер знайомий Та очима кліпа, Коли вп'яте чи вдесяте Демонструють кліпа Про Наташу — «радость нашу» Та Дмитра Гордона На зразок «ужясно шюмно В домє Шнєйєрзона». Відбувається там дія Не в приватнім домі, А в приміщенні службовім При аеродромі. Там сидить парняга лисий На дубовій лавці. Це такими мають бути Нинішні красавці. І чекає голомозий, Як хазарська диня: Прилетіть до нього має Зіронька-богиня. Розторопати нелегко — Він співа чи плаче, А тим часом десь кохана На конику скаче. Роздзвонила жовта преса, Що Дмитрову милу Мали намір посадити Верхи на кобилу, Та не згодилась у кліпі Виступать кобила, — Так брикнула, що Гордона Мало не убила, І Гордонова кохана, Як леді залізна, На жеребця племінного Все-таки залізла, А рисак той з переляку Як попер до лісу, — Тільки дивом амазонку Не угробив к бісу. То чому ж не про кохану Співає парнішка, А гундосить: «Здравствуй, мілий, Мой плюшевий мішка»? Не цікаво парню знати, Чи здорова мила, Бо йому дурна кобила Баки геть забила… Не ж вам, браття, не якась там «Наталка-полтавка». Від такого навіть мішка Плюшевий загавка. Не не те, що Запорожець — Той, що за Дунаєм! І не треба дивуватись: Маєм те, що маєм… А які музики грали В кліпі пречудові! Куди Лисенку Миколі, Куди Гулакові! Коли Гордон на лавочці Співав чи то плакав, Йому Дуров популярний На гітарі брякав. Мав йому акордеоном Підіграть Табачник, Та в лікарні ледве, бідний, Не зіграв у ящик. Замість нього комік Мішка Потрудивсь на славу, — Мордував акордеона, Як барбос халяву. Скільки ж витрачено грошей І дурної праці, Щоб дівулька покаталась Верхи на коняці! … …А Наталка та полтавка Йшла собі по воду І співала про дерева, Про лиху погоду. Не могла ж вона возити Воду на кобилі. Ой до чого ж ми відсталі, Браття мої милі. Є в мистецтві непорушні І тверді закони: Коли нема Паторжинських, Співають Гордони.

Павло Глазовий