Сидить москаль на прилавку, Прищурює очі… Так і знати: москалина Вареників хоче. Хоче бідний вареників, То й ніщо питати! Та тільки їх по-нашому Не вміє назвати. «Хазяюшка, галубушка! — Став він говорити. — Сварі-ка мнє вот ентаво!..» «Та чого зварити?..» «Да ентаво… как, бішь, єво У вас называют?.. Вот, что, знаєшь… бєрут тєсто, Сиром накладают…» «Та бог його святий знає, Що вам, служба, гоже!.. Тісто сиром накладають… То галушки, може?..» «Нє галушки, нє галушки, Я галушки знаю… Сварі-ка мнє, галубушка… Всьо, бішь, забиваю… Уж с глаз долой, так с памяті!.. Вот ентакой бєс-то!.. Да знаєшь лі, ентак сир-то, А на сирє тєсто!..» «Та бог його святий знає І добрії люди!.. Сир у тісті?.. Хіба, може, Чи не пиріг буде?» «Да не пірог, галубушка… Екая досада!.. Да знаєшь лі, туда масла Да смєтани надо!..» А вона-то добре знає, Чого москаль хоче… Та чекає барабана, Заким затуркоче. Як почула барабана… Слава тобі, боже! Та й говорить москалеві: «Вареників, може?..» Аж підскочив москалина… Та ніколи ждати. «Варєнікі-варєнікі!» Та й пішов із хати.
С. Руданський
Час публікації: 18 квітень 2008 г., 20:50
Постійна адреса статті на сайті KAVKAZCENTER.com: http://www.kavkazcenter.com/ukr/content/2008/04/18/4174.shtml
© Copyright 2001-2008 KavkazCenter.com