У наших публікаціях — далеко не все, що ми тут робимо, щоб захистити чесних і сміливих голів сільрад та Нижньодніпровські плавні. Навантаження такі, що ми не встигаємо повідомляти про кожен крок. Та й не про всі плани варто повідомляти, бо наші листи, поза всяким сумнівом, читаються, «де треба», а телефонні розмови прослуховуються. Учора прихильник із правоохоронних органів тишком повідомив, що ми підійшли, як він висловився, «до самої межі, за яку заходити небезпечно».
А селяни після публікацій ідуть гуртами, доводиться вчити їх азів захисту своїх прав, допомагати грамотно планувати кампанії, забезпечувати юридичний супровід, разом з ними проводити пікети, залучати до кампанії чесні ЗМІ й багато іншого. Їхня неосвіченість і безпомічність катастрофічні, але вчаться дуже швидко. Головне, у багатьох вже немає страху і є затята готовність відстоювати свою землю до кінця. старозбур'ївські й володимирські депутати — просто молодці, на них зараз тиск іде шалений, а вони не здаються.
На жаль, не складається співпраця з депутатами ВРУ. Наталя Бімбірайте передала пакет документів Володимиру Стретовичу, просила подати до Генпрокуратури депутатський запит. Але Володимир Стретович усього лише поговорив по телефону з нашим обласним прокурором, який сказав йому, що Віктор Маруняк хабарник, що слідчі прокуратури «вели» його 2 місяці і в них є всі докази того, що той взяв хабар. Це Стретович сказав Наталі Бімбірайте по телефону й більше цією справою не займався. Повідомлення Наталі про те, що наш обласний прокурор сам вхопив на родича ділянку у Старій Збур'ївці (і не тільки там), Стретовича не зацікавило. Проблема в тому, що землі в плавнях дерибанять представники усіх партій — дуже дружно і злагоджено, тому знайти підтримку у когось із депутатів виявилося проблематично. Там і регіонали, і нашеукраїнці, і соціалісти, і бютівці. І їхні депутати це знають і не хочуть підтримати нашу кампанію. От тільки до комуністів ми ще не зверталися…
Тільки за тими документами, які вдалося здобути «Вгору», «спритники» від влади вже «відрізали» від плавень майже 5000 га території, що мала стати національним парком… І без всякого сумніву віддали Товариству з обмеженою відповідальністю «Дельта-люкс» в оренду на 49 років за ціною…1 гривня за гектар!
А нині стало відомо, що урочище Буркути вже теж віддано «Дельта-люкс»… Що таке Буркути, можна прочитати й побачити тут:
Урочище Буркути — це унікальна природа, що збереглася тут з доісторичних часів. Таке місце інакше, як чудом, не назвеш… Ще в кінці XIX століття перші дослідники природи Нижньодніпровських, або як їх тоді називали, Алешківських пісків — нинішніх Цюрупинського і Голопристанського районів, — звернули увагу на абсолютно незвичайний склад фауни і флори цього самого найвіддаленішого кутка піщаного масиву. Урочище Буркути — територія, покрита озерами, гаями, очеретяними чагарниками і луками.
У 1930-ті роки Буркути були філіалом біосферного заповідника «Асканія-Нова». Філіал був ліквідований, і до складу природно-заповідної фундації Буркути тепер не входять. Правда, дотепер відношення до унікального урочища було достатньо дбайливим, і природні комплекси тут збереглися досить-таки добре. Особливо треба б відзначити, що лісники не здійснювали тут ніяких рубок. Урочище площею 5,2 тисяч га, знаходиться на Чалбаській (Виноградівській) арені Нижньодніпровських пісків. Центр цієї перлини природи розташований на межі Голопристанського та Цюрупинського районів.
Алла Тютюнник, газета «Вгору» — fmz@tlc.kherson.ua
Джерело: Майдан
Наша кнопка
версія для друку
