Kavkazcenter.com - НА ГРАНІ ДВОХ СВІТІВ

НА ГРАНІ ДВОХ СВІТІВ

«Господь не осудить нас за те, що ми не перемогли в боротьбі за державність нашої нації, але горіти нам у пеклі, якщо ми припинимо боротися, складемо руки та будемо скиглити про нелегку долю свою і земляків своїх», — так казав Провідник Василь Іванишин…

Справді, в часи тотальної зневіри, хаосу думок і дій, нахабної брехні, світоглядної дезорієнтації суспільства важко уявити, що хтось із сучасників прагне замість спокійного, ситого, розміреного життя кинутися у вир доволі ризикованої боротьби за вищі ідеали, за майбутнє свого народу. Але так є…

Є і будуть в Україні, та й поза її межами українці, яким не до смаку беззмістовне животіння та пристосування до національної і соціальної несправедливості, які все голосніше заявляють про своє право на повноцінне життя на своїй рідній землі.

Все гучніше починають звучати голоси тих, хто став на шлях боротьби за Україну, все відчутнішими для ворогів нації стають удари невідомих патріотів, все ближче ми підходимо до того часу, коли українці, згуртувавшись у потужний національний фронт, під проводом відродженого Націоналістичного Ордену, у єдиному революційному зриві скинуть режим внутрішньої окупації та здобудуть омріяну державність для себе і своїх дітей. Так буде, бо іншого шляху для української нації немає.

Сьогодні ми бачимо як чужинці, використовуючи продажні українські та неукраїнські ЗМІ, намагаються в черговий раз відволікти увагу громадян, особливо політично активних, від найголовнішої проблеми — відсутності національної державності — і переорієнтувати їх на боротьбу за примарні цілі: чергові позачергові вибори, Конституцію, НАТО, ЄВРО-2012, тощо. Зупинюсь на цих «болотяних вогнях» детальніше.

Вибори. У нашій державі все можливо. Тому і дострокові вибори у будь-які органи влади є завжди можливими. Але чи можуть вони вирішити хоча б одну стратегічну проблему для українців? Однозначно, ні! Безідейна партійно-олігархічна гризня за посади і мандати під назвою «вибори» може призвести тільки до одного — зміни одного неукраїнського злодійського клану на інший.

ПР, НСНУ, БЮТ, ЕЦ… Бацила партійщини вразила все наше суспільство, вона роз'їдає національний організм та ділить українську громаду. Сьогодні будь-яка партія, які патріотичні гасла вона не виголошувала б, свідомо чи несвідомо, грає на руку внутрішньому окупанту. При ситуації що склалася, коли кожні вибори тільки зміцнюють рубежі панування неукраїнських сил в Україні, і водночас відсувають національно-патріотичні партії на задвірки політичних процесів, злочинним є продовження гри за правилами нав'язаної нам Системи.

Саме це призвело до закріплення неоколоніального статусу України; тотального зубожіння українського населення; штучного витіснення з України мільйонів українців, які заробляють на шмат хліба по закордонах; демографічної кризи і, як наслідок, інспірованої ворогами міграції та заселення наших земель неукраїнцями і т.д. Справді, перелік наслідків «партійної політичної боротьби» за 17 років існування держави Україна можна продовжувати до безкінечності…

Тому на порядок денний виходять гасла: «Геть внутрішню окупацію!», «Геть партійщину!», «Геть вибори без вибору!», «Хай живе єдиний фронт українського спротиву!», «Хай живе Національна Революція!»

Конституція. Якось у травні 1996 року, виступаючи у Львові перед багатотисячним мітингом присвяченим Дню Героїв, у руках активних учасників цього заходу побачив плакати «Хай живе Конституція України!», «Конституція — гарант існування Української держави!», «Прийняття Конституції — завершення національно-визвольної боротьби!» тощо. Я висловив тоді ставлення націоналістів до так званого конституційного процесу, нагадав слова Провідника Степана Бандери, що «Завершенням національно-визвольної революції має бути відбудова і закріплення Української Самостійної Соборної Держави. Передумовою до відновлення самостійного державного життя є знищення на українських землях совєтської влади, її органів і силових інструментів, знищення комуністичної партії і системи, усунення з України всіх сил, які захищають російський імперіалізм і протиставляються самостійницьким змаганням» і спробував роз'яснити людям, що їх черговий раз заводять на манівці злодійкуваті партійні вождики. Народ сприйняв ці слова на «Ура», почав кидати «конституційні» плакати на землю і скандувати націоналістичні гасла. Час підтвердив правильність націоналістичної позиції.

Здається вже всі переконалися, що як тільки революційний потенціал народу починає наростати, відразу знаходяться якісь теми для випускання «пари». Зараз треба не піддатися на чергову ворожу еволюційну «конституційну» облуду, а — йти шляхом Революції. Необхідно продовжити черговий етап боротьби, формуючи єдиний український національний фронт та відроджуючи Націоналістичний Орден.

НАТО. Дві яскраво виражені позиції: перша — тільки НАТО може стати гарантом незалежності України та врятує нас від імперської Москви; друга — «НАТО — ні!», бо це агресивний військовий блок, який руйнує слов'янську єдність та віддаляє нас від братської Москви. Позиції цілком зрозумілі…

Але існує і третя, націоналістична, позиція — ні НАТО, ні Москва нам не потрібні. Україна може бути самодостатньою державою, здатною забезпечити не тільки свою безпеку та свої інтереси, але й бути рушієм геополітичних процесів, що знищать світовий імперський устрій та побудують Світ на основі національних держав. Але для цього потрібні не половинчасті заходи, не видимість держави, не безхребетна влада, що орієнтується або на Схід, або на Захід, а об'єднаний Національною ідеєю народ та сильна Національна Українська Держава. Тоді можливо все.

І ще… Наші попередники з ОУН і УПА чітко зазначали, що нормальний розвиток України можливий тільки при умові ліквідації Російської імперії як такої, і побудови на її місці національних держав тих народів, що мешкають на своїх етнічних землях. Наприкінці ХХ-го століття українці і Світ мали шанс раз і назавжди поставити хрест на московському імперіалізмі. Та не сталося… Ті ж США (до речі основний гравець в НАТО), своєю багатомільярдною фінансовою допомогою втримали від повної руїни єльцинську Росію. Тепер московська потвора перед своїм остаточним кінцем намагається відновити імперські амбіції та впливи. Вдається це їй слабо. Але впевнений, що перед смертю Імперія спробує взяти реванш, і нам — українцям — потрібно бути до цього готовими.

Що ж стосується НАТО, то і тут треба розставити деякі акценти. Хто може назвати хоча б одну цілком успішну військову кампанію Північноатлантичного альянсу за останні двадцять років? Косово?… Ірак?… Афганістан?… Чи ми вже не пам'ятаємо, що одним із гарантів незалежності держави України, в обмін на ядерне роззброєння, є знов таки ж США — основа НАТО. І що ж насправді несе для українців вступ до цього військово-політичного блоку? Так, все правильно — нові стандарти життя. А саме, дехристиянізацію суспільства; повну легалізацію та пропаганду статевих збочень; агресивний фемінізм, що зруйнує патріархальну українську сім'ю; пацифізм, що процвітає в країнах НАТО, перетворюючи чоловіків на мовчазне бидло тощо. Водночас несе і нові військові стандарти: управління і структура армії; ВПК; озброєння і т.д. Особливо сучасних владоможців і олігархів цікавить військово-промисловий комплекс — це ж скільки неукраїнці пінчуки, ахметови, коломойські зможуть нових мільярдів «чесно» нажити…?

А хто мені скаже, де ці новітні стандарти довели свою досконалість? Я, звичайно, не проти того, щоб українські прапорщики продавали тепер «з-під поли» замість радянської екіпіровки та спорядження натівське, але ж йдеться про зовсім інше…

І взагалі, хтось-колись задумувався над тим, що таке важливе поняття як національна безпека є поняттям структурованим. Це і безпека титульної нації, і безпека держави, і безпека представників національних меншин, що мешкають на терені України. І в якій мірі НАТО може забезпечити найголовніше — безпеку української нації? Побудувавши на нашій землі свої військові бази? Розмістивши свої гарнізони в наших містах? Поставивши на бойове чергування ракетні комплекси? Чи ми будемо довіряти солодкоголосим натівським обіцяльникам, яким, я переконаний, йдеться не про українців та їх безпеку, а про багатства української землі — її чорноземи та продовольчі ресурси; її надра та сировину; її моря, ріки, ліси, гори та доли — ось справжній інтерес наших американських та європейських «друзів»? Згадаймо, скільки разів Захід здавав українців Москві, в ім'я своїх власних інтересів!…

Так — Україна знаходиться на грані двох світів, так — ми європейська нація, так — на нас лежить місія духовного відродження Європейської цивілізації. Але ми повинні розуміти, що ті, хто править сьогодні світом роблять все можливе аби знищити Божу правду на землі, щоб перетопити у світовому котлі нації, як витвір Божий, щоб кінцево зруйнувати ту систему Божих цінностей, яка провадила людство через тисячоліття. І у цьому — і Москва, і Брюссель є єдиними.

ЄВРО-2012. Ось де, воістину, «національна ідея» українського народу. Неукраїнець Суркіс колись чітко і недвозначно заявив, що тільки футбол є об'єднуючим фактором для українського народу, зокрема для Сходу і Заходу. Ось де провидець! Адже сталося: футбольні євро-чиновники визначили Україну як одну з двох держав, що має провести чемпіонат Європи з футболу 2012 року.

Здається не треба більше пояснювати нікому, що футбол давно вже із спорту перетворився на бізнес. Вже всім зрозуміло, що ті, хто володіє клубами та федераціями, впливають не тільки на футбольні матчі, але й на матчі політичні. Мільярди доларів крутяться навколо різних чемпіонатів. Футболісти, голи, матчі — все стало товаром. Товаром має стати в планах євро-футболістів і Україна.

«Хліба і видовищ!» — реалізація цього гасла римського плебсу у повній мірі має відбутися на нашій українській землі. Хай наш «плебс» (у визначенні сучасної влади) забавляється футболом, коли ті, хто при владі будуть і далі нагромаджувати матеріальні ресурси та удосконалювати форми володіння людськими тілами та душами. Чи хтось думає, що ті спортивні об'єкти, які будуть побудовані в Україні належатимуть народу? Звичайно ж ні — тренуватися на них зможуть тільки ті, що мають гроші — і немаленькі, а це, як правило, або неукраїнці, або ті українці, що продалися ворожій Системі.

Отже, прості смертні громадяни нашої держави впродовж декількох тижнів у 2012 році будуть спостерігати за футбольними поєдинками, а неукраїнці робити на цьому «гендель», кидаючи бариші в удосконалення панування над нами.

До того ж, як заявив один з євро-чиновників, на будівництво спортивних об'єктів в Україні має прибути від 150 000 до 200 000 азійських (китайських або в'єтнамських) будівельників, бо ми вже не маємо своєї кваліфікованої робочої сили — вона вся по світах заробляє, щоб прогодувати сім'ї. Ось така арифметика — на місце кожного українця, що виїхав за кордон в'їде не один, а декілька чужинців. Потрібно ж демографічний дисбаланс якось допомогти українцям вирівняти!…

І зупинити ці злочинні задуми ніякий еволюційний поступ нездатний — тільки Українська Національна Революція у змозі не тільки поставити у процесі знищення нації крапку, але й здобути національну державність, що єдина здатна забезпечити українцям всебічний розвиток, Свободу, Справедливість і Добробут.

І на завершення ще про одне.

Поки що, на мій погляд, Революція може відбутися безкровно, але час минає. Годинник відраховує останні роки, коли мирний шлях залишається можливим. Якщо ми не скористаємося цією нагодою, Революцію очолять ті, хто буде здатний на «постріли в обороні Нації». І тоді буде створена націоналістична підпільна бойова організація. І тоді горе тим, хто буде стояти на шляху борців за національне і соціальне визволення.

А може так і краще?… Бо вже зараз підростають когорти тих, хто буде не словами, а кривавими праведними справами доводити свою правоту — і думається мені, що Господь буде на їхньому боці…

І українці переможуть!

5.07.2008 р.Б.

Дмитро ЯРОШ, полковник

Джерело: Бандерівець