Йосиф Сірка: Не слід мовчати — ні українським історикам, ні політикам?

75 річниця Великого Голодомору в Україні нервує противників незалежної України і активізує борців за справедливість щодо понад 10 мільйонів жертв від голодної смерти — як в Україні, так і поза її межами. На жаль, досі так виходить, що в далекій Канаді (яка визнала Голодомор Ґеноцидом українського народу) краще знають і розуміють українське горе 1932–33 рр., ніж у близькій (братерській і сестерській — як це люблять називати деякі політики) сусідній Росії. Російські політики не тільки заперечують Голодомор, але й докладають значних зусиль, щоб у світі не визнавали його ’еноцидом. Дуже шкода, що великий сусід України поводиться так не по-сусідськи, не кажучи, що не по-братерськи, оскільки саме в партійних архівах Москви можна знайти історичні й незаперечні докази того, що Голодомор був Ґеноцидом українського народу.

Цілковито по іншому підходять до цієї теми на далекому Заході! Першими, що заговорили й дослідили Голодомор в англомовному світі, були американські історики-дослідники Р.Конквест та Дж. Мейс, після яких появилися десятки авторів, що підтвердили Голодомор і поінформували світ про цю сплановану КПСС трагедію українського народу.

Доказом того, що на Заході не припиняється роз»яснювальна праця щодо цієї трагедії, є поява статті американського адвоката Андрія Семотюка з Лос Анджеліс у канадській газеті «The National Post» за 9 липня 2008 р. під назвою «The truth about the Ukrainian genocide» (Правда про український ’еноцид) (стор.А 14). Адвокат — знавець міжнародного права — наводить цитату з Конвенції ООН 1948 р. про Запобігання та Покарання щодо Злочину Ґеноциду, що ’еноцид є актом, «який виконаний з наміром знищення цілої, або частини національної, етинічної, расової або релігійної групи і залучує такі методи, як вбивання членів групи або навмисно створенні умови життя для цієї групи, які є розраховані на її фізичне знищення». А.Семотюк звертає увагу читача на українського історика Станіслава Кульчицького, який аргументовано й незаперечно доводить, що вчинок Сталіна і його поплічників 1932–33 рр. в Україні був ’еноцидом українського народу.

Прикро, що саме політики російської Думи та деякі урядові чинники не тільки заперечують Голодомор в Україні, але провадять принизливу агітацію проти визнання його Ґеноцидом українського народу. Спроби умовити інших, мовляв, від голоду вмирали й інші — є нічим іншим, ніж лицемірством і недружелюбним актом до України, оскільки у Москві знають найкраще, що Голодомор був спланованою акцією окупаційного режиму в Україні, спрямованою проти українського народу.

Про те, що Україна була окупована 1917 р. більшовиками і її розвиток проходив під окупаційним режимом КП(б), вже переконливо писав Микола Дорошко у «Дзеркалі тижня», ч.41, 2007р. («Чи був більшовицький режим в Україні окупаційним?»). А, що акція голодомору була спрямована виключно проти українського народу говорять партійні документи, з-поміж яких читачам вже відомі відкриття О.Надоші та В.Гонського, які, досліджуючи партійні документи щодо організації ’еноциду голодом, пишуть: «І вжахнулися: ці документи виходили та діяли абсолютно узгоджено і синхронно! За принципом: 1) партія забирає в українського селянина весь хліб; 2) торгзін забирає в нього все золото і гроші! Далі — аналіз власне організації роботи партії і торгзіну додав ще пунк 3): але зробіть все так, ЩОБ ХОХЛИ ВСЕ ОДНО НЕ ВИЖИЛИ (О.Надоша та В. Гонський «Голодомор — це не тільки 7 м ільйонів життів, а й 66 тонн золота, 1439 тонн срібла, діаманти, антикваріят.Тощо.», Українська правда, 5.1.2007 р., підкр. йс).

Документів, які підтверджують цілеспрямованість політики КП(б) проти українського народу вистачає, щоб не тільки світові, але й Росії довести, що спланований ГОЛОДОМОР в Україні 1932–33 рр. був ҐЕНОЦИДОМ.

Слід сподіватися, що знання українських істориків дійдуть і до українських політиків, обов»язком яких і є захищати інтереси держави, а не власного бізнесу.

Шлях до визнання ГОЛОДОМОРУ був довгим і важким, від заперечення його до ствердження прийшлося чекати десятиліттями. Слід лише активніше інформувати світову громадськість про нові відкриття документів, які повністю підтверджують — ГОЛОДОМОР був ҐЕНОЦИДОМ і це буде вшануванням тих понад 10 мільйонів жертв, які сам Сталін підтвердив Черчилеві.

Торонто, 16.7.2008 р.
Джерело: Майдан