Генерал-лейтенант Анатолій Хрульов,
командувач 58-ої армії був поранений в гомілку, коли штурмував на чолі свого збройного
угрупування Цхинвалі. «Комсомолка» написала про це проникливу статтю, «який
героїчний у нас генерал», ось його поранили, а він повний мужності і продовжує
успішно командувати погромом (пробачте, я
хотів сказати парадом).
І правильно написали. Генерал у нас
дійсно герой. Кров проливає. Річки крові, скоро будуть вже моря крові. Заради
Росії проливає. Герой. Нагадаємо трохи, хто такий генерал Хрульов. Не тільки
країна, але й весь світ повинен знати таких героїв.
« — Ми наводимо лад, — говорить
піхотний полковник, заступник командира мотострілкової дивізії Анатолій
Хрульов. Він призначений комендантом КПП «Кавказ» — того самого кордону між
Інгушетією і Чечнею, через який рішенням військових закритий прохід біженців.
Ми говоримо з полковником Хрульовим під
акомпанемент «градових» ударів по Сєрноводську. О 15.10 всі присутні можуть
спостерігати, як перестав існувати ванний корпус колишнього серноводського
курорту.» — ось що писала про цього героя Ганна Політковська ще у 1999 році.
Тоді він був ще полковником, але
«героїзм», як бачимо, вже проявляв щосили. Воював з біженцями. Але прославився
він своєю знаменитою фразою. Ось уривок з тієї ж статті Ганни:
«Полковник Хрульов воює в Чечні з 13
вересня. Він справляє дивне враження — відвертий людиноненависник. Його основну
тезу «Я не дам ЇМ розмножуватися». ЇМ — це чеченцям і інгушам. Розмножуватися —
означає мати дітей». І далі:
«Він матюкається на натовп чеченок,
загнаних ним за колючий дріт, і час від часу нагадує їм про їхню
відповідальність за вибухи в Москві. У полковника наказ — нікуди нікого не
пускати. Кожні 15 хвилин він пояснює натовпу, що його головні ворог на сьогодні
— інгушська цивільна влада.
Нарешті, під'їжджають телекамери, і
тоді полковник Хрульов починає новий етап «інформаційної війни». Він садить
операторів на БТР і при камерах перевозить якусь кількість хворих і поранених,
грудних і вагітних.
Відїжджають камери — перевіз
припиняється.
Полковник Хрульов засмучується: «Я
зробив беззаконні дії — не повинен був перевозити взагалі».
— А ви, власне, тут на підставі, якого
закону? І який закон порушили?
— У мене — наказ. Мій закон — наказ».
А ось виписка із справи про напад з повітря
на колону біженців біля села Шаами-Юрт 29 жовтня 1999 року.
23 жовтня вихід з Чечні до Інгушетії трасою
«Кавказ» був перекритий — військові під керівництвом полковника-танкіста
Анатолія Хрульова почали обладнувати великий, ешелонований контрольно-пропускний
пункт. У офіційних засобах масової інформації повідомили, що відкриють його 29
жовтня.
Того ранку на трасі скупчилася
багатокілометрова колона біженців. «Коридор» полковник Хрульов їм не дав і
запропонував їхати назад. Біженці стали розвертатися. За кілька хвилин викликані штурмовики «відпрацювали» по колоні.
Десятки загиблих і поранених.
Командував всіма військовими
угрупування «Захід» відомий генерал Володимир Шаманов, який зараз призначений
командувачем російськими військами в Абхазії.
Такі от люди тепер поїхали «мочити»
грузинів. Відома учасниця антивоєнного російського руху Людмила Евстіфєєва в жасі
запитала мене: «Невже не знайшли нікого іншого?». А я подумав: навіщо інші?
Туди потрібні саме такі. Що вміють
проливати кров. І що не дають нікому розмножуватися.
Павло Люзаков
спеціально для Кавказ-Центру
Наша кнопка
версія для друку
