Книга Анатолія Тараса «Історія імперських відносин: білоруси
і москалі» тільки нещодавно вийшла з
друку, до того ж маленьким накладом (150 примірників), але
встигла наробити багато шуму.
У ній розкривається сутність російського шовінізму, розповідається про те, хто такі білоруси і як сильно вони відрізняються
від своїх східних сусідів — історично, культурно, навіть генетично.
Про те, чому білоруській владі слід би було потиснути руки її авторам, і яке відношення до фіннів має
російський президент, повідав виданню Салідарнасць
укладач, перекладач і редактор книги Анатолій Тарас.
— Про що ця книга?
— Центральн ідея, яка
поки що може показатися чудернацькою широкій
публіці, хоча для вчених це вже доведений
факт, — це те, що немає ніяких братів-народів. Москалі, білоруси і українці — три абсолютно разних етноса. Різні
генетично, психологічно, історично.
Москалі — це народ, який сформувався
на основі угро-фінських і тюркських народів. А російська мова, на якій ми зараз
з вами говоримо, — це, по суті, штучна мова, створена стараннями Прокоповича,
Сумарокова і Ломоносова, блиску якій додали Пушкін і його попередник Барков.
Ця мова виникла на основі, перш
за все, фінської лексики (яскравий приклад: слово «Москва» з фінської
переводиться як «чорна вода») і тюркської (наприклад, Карамзін, Сумароков,
Кутузов — це татарські прізвища).
А білоруси — це балти, які
змішалися зі слов'янами, що мігрували сюди під ударами німецьких племен з
берегів Лаби (Ельби), — так звані балтські слов'яни. Українці — нащадки
іраномовних племен сарматів, що підпали під вплив південних слов'ян.
Ми не ніякі брати. Навіть не
двоєрідні. А ось хто пряма рідня москалям, так це марійці і естонці, над якими
вони люблять потішатися (недобре сміятися над рідними братами!). Сучасні фінни
— їм брати двоєрідні. А білоруси і поряд не були.
Інша наскрізна ідея полягає в
тому, що вся історія Московської держави — це історія безперервної експансії,
800 років постійної агресії. Мінялися династії: Рюріковичи, Романови, —
мінялися політичні режими: спочатку велике князівство, потім царство, потім
імперія, потім нібито республіка робітників і селян, — але суть політики — ні!
Московія (що пізніше назвала
себе Росією) весь час розвивалася за рахунок захоплення і пограбування нових
територій і народів. Не шляхом внутрішньої інтенсифікації — нормальної
економіки, нормального громадянського суспільства, — а за рахунок нестримної
експансії. Все це ми показали на прикладі нас — білорусів.
Смоленськ — споконвічна
білоруська земля, там живуть білоруси, яких московська влада вважає росіянами,
хоча далеко не всі нинішні смоляни з цим згодні. Це наша земля.
Я вже не торкаюся того, що
Москва теж повинна належати нам. Дарма ми її займали у 1612 році? Ну та гаразд,
хай користуються.
— Не думаєте, що своєю книгою ви
внесете розбрат до і так складних відносин Росії і Білорусі?
— Зараз, завдяки ситуації з
Південною Осетією і Абхазією, в Росії піднявся потужний вал
націонал-патріотизму, а правильніше сказати шовінізму. Нещодавно мені довелося
розмовляти з чоловіком, яка тільки кілька днів тому повернувся з Москви. Він
був такий приголомшений. До нього в районі Білоруського вокзалу причепився
міліціонер. Слово за слово: а ти хто такий, звідки? «А-а! Білорус! І ти ще
смієш відкривати рота? Ви завжди були нашими рабами, ними і залишитеся!» І це
говорить звичайний постовий мєнт.
Інший приклад: нещодавно мій
знайомий видавець повернувся з московського книжкового ярмарку. І він розповів,
як якийсь представник московського видавництва біля одного з стендів гучно
промовляв до усіх оточуючих: «От ці естонці, латиші, та інші лабуси роти свої
повідкривали, ще й білоруси їм стали підспівувати. А хохли взагалі оборзєлі. Та
це ж все наші колонії! Вони повинні нам руки цілувати за все, що ми їм зробили.
Ми їх ще поставимо на місце! І з ними буде так само, як з Грузією».
У Росії таке давно вже говорять
вголос. Отже ця книга з'явилася дуже вчасно.
Суть Московської політики —
імперіалізм. Так завжди було у минулому, так є зараз і, думаю, так залишиться
аж до того моменту, коли Росія розвалиться на свої складові частини. Вчені
давно вже пророкують їй страшні соціальні катаклізми, з розпадом на певну
кількість удільних князівств десь в районі 2018 — 2020 років.
У цьому плані, та і в багатьох
інших, Білорусь в набагато кращому положенні. Про це я і пишу. Я так думаю, що
влада нам за цю книжку повинна була б руку потиснути.
— Забиваєте ще один цвях в труну
дружби з Росією?
— Немає у нас ніякої дружби з
Росією. Все це вигадки. Просто об'єктивно так склалося, що ми повністю залежали
від цієї країни — від ринку постачання енергоносіїв, від ринку збуту нашій
продукції. Тому і були приречені дружити з нею, вибудовувати якісь особливі
відносини. Але не секрет ні для кого, що період особливих відносин практично
скінчився. Росіяни самі гучно заявили: дружба дружбою, а тютюнець нарізно. І
правильно деякі наші товариші обурюються: чому, якщо у нас одна держава, газ
нам продають не за ціною Смоленської області? Хочете, щоб ми з вами міцно
дружили — давайте пільгу на все.
І взагалі, у нас офіційно
проголошена багатовекторна політика. Інша справа, що проголосити легше, ніж
зробити: адже стільки років молилися на одну країну.
Але процес пішов. І він в Європі
зустрічає певне розуміння. У цьому сенсі я дивлюся в наше майбутнє із стриманим
оптимізмом. А ось в майбутнє Росії дивлюся з крайнім песимізмом.
— Яких тем ви торкаєтеся в своїй
книзі?
— Ми розглядаємо період з кінця
17 століття і до розпаду СРСР. У першій частині «Білоруси в тіні двоглавого
орла» розповідається про поділ Речі Посполитої, друга називається «Білоруси в
епоху революційного більшовизму», кінцем якої я називав би смерть головного
більшовика тов. Сталіна. Третя частина — «Білоруси в епоху ліберального
соціалізму» — тут «ліберальний соціалізм» треба брати в лапки, оскільки не було
ніякого лібералізму. Але в порівнянні зі страшною епохою сталінщини, було якесь
полегшення, в усякому разі, страти, масова «саджалівка» і спільне життя в
бараках скінчилися. Хоча, на мій погляд, справжнє обличчя соціалізму —
скотиняча харя.
Висновок я назвав: «Гомо
советікус: білоруський варіант». У нім розповідається, що таке «Гомо советікус»
взагалі і «білоруський гомо советікус» зокрема. Це людина, яка, не зважаючи на
місце народження, етнічну приналежність і громадянство ототожнює себе не з
білоруським народом, його культурою і традиціями, а живе російсько-радянськими
цінностями. Тобто такий собі Іван, що не знає спорідненості.
Великий розділ присвячений
знищенню білоруської національної інтелігенції в 30-і роки. Вперше автор
розклав по поличках, чому це робилося, і який в тому був сенс. Раніше ніхто не
спромігся розкласти репресії по хвилях, виділивши всередині кожної свої справи:
наприклад, «справа БСДГ», «справа білоруської автокефальної православної
церкви», «справа троцкістів-шкідників в тракторному центрі».
Чому це робилося? Сталін дуже
добре розумів, що якщо не придушувати національний рух в усіх республіках, то
Радянський Союз розвалиться як картковий будиночок. Він тоді повалився б ще
влітку 1941 року.
Проте ні в одній національній
республіці процес знищення інтелігенції не був таким масштабним, як в Білорусі.
І ні в одній республіці процес русифікації, на жаль, не зайшов так далеко, як у
нас.
— А для чого потрібно було
перекладати авторські тексти на російську мову? Чи не логічніше було книгу про
білорусів видати на білоруській?
— Я вважаю, що ті громадяни
Білорусі, яких можна віднести до національно свідомих, в принципі, не
потребують цієї книги. Вони більшою чи меншою мірою і так все це знають. Ця
книга якраз для інших.
Mы сподіваємося, що її
прочитають в колишніх союзних республіках, тому що проблема імперських відносин
актуальна для всіх 14 країн колишнього Союзу. Хотілося б, щоб з нею
ознайомилися і в Росії.
— Хочете утерти ніс російським
ідеологам?
— Ми менше за все думали
сперечатися з москалями, тому що ця справа абсолютно безнадійна — вони просто
засліплені відчуттям своєї величі, хай ілюзорної. Тому ми лише позитивно і логічно
висловлювали свою думку на величезному фактичному матеріалі. Врешті-решт, чому
нас повинні хвилювати звинувачення російських ідеологів?
Відділ моніторингу
КЦ
Наша кнопка
версія для друку
