Днями довелося прочитати інтерв'ю, яке взяв Влад Якушев з ресурсу zaxid.net у «легендарного» Євгена Стахіва — колишнього члена ОУН, котрий на початку другої світової війни у складі похідної групи ОУН добрався до Донбасу, і займався розбудовою мережі ОУН в Донецькій і Луганській областях і який став, за його словами, прототипом зрадника Стаховича в романі Фадєєва — «Молодая гвардия».
Прочитане інтерв'ю з початку викликало здивування, а потім і обурення — те, що він стверджує в своєму інтерв'ю не піддається жодній критиці, але критикувати доведеться. Тому що слова цього «поважного» дідуся є або суцільною брехнею, або пересмикуванням фактів.
На початку інтерв'ю Стахів стверджує, що ОУН боролась за демократичну Україну з соціальною справедливістю і рівністю. Хотілося б нагадати шановному пану Євгену, що на початку війни, коли він був в Донбасі, зобов'язуючими документами для всіх учасників похідних груп ОУН були постанови Другого (Краківського) Великого Збору ОУН (р), а також документ відомий як «Боротьба і діяльність ОУН під час війни». І в програмових постановах цього історичного Збору ніде не згадується слово «демократична» Україна, а згадується «сильна, незалежна, самостійна, соборна держава». І вже ж тим більше, ніде не згадувався соціал-демократичній чи соціалістичний напрямок розвитку майбутньої держави. Пан (чи товариш) Стахів мабуть ще забув згадати за комуністичний розвиток для повного букету.
Далі в своєму інтерв'ю пан Стахів дивується — чому ні референдум про незалежність України, ні ціла низка виборів — як парламентських так і президентських, ні, врешті-решт, події Майдану 2004 року не зробили українців господарями в своїй державі, і нічого розумнішого не придумує, як звинуватити в цьому деструктивних галичан, і самовпевнених донеччан. Ну що ж, мабуть брак вишколу, або навпаки — добра підготовка професійного провокатора.
А чи не здається інтерв'юеру, що відповідь набагато простіша — і лежить вона на поверхні: замість того, аби повести українців на боротьбу за державність української нації, демократично-соціалістично-ліберальні вожді і вождики подібного штибу, які сиділи по «мюнхенських смітниках» та «канадських секонд-хендах», повели разом з доморощеними місцевими «дєрьмократами», людей на манівці — за примарні ідеали абстрактної космополітичної демократії та соціальної справедливості, бо їм, бачте, «…з Голляндії краще видно…».
Потім наш шановний «борець» за демократичну Україну в унісон з «регіоналами» і «вітренківцями» розповідає про мовні і психологічні відмінності між українцями Галичини і Донбасу, і робить висновок: «йому простіше було б мати справу з греками і росіянами на Донбасі, ніж з українцями…». Дуже «патріотично»!… Можна сказати смердючий дух пролетарського інтернаціоналізму повіяв з монітору!
Особисто я не маю нічого проти росіян та греків, котрі там мешкають — якщо вони є лояльними до України громадянами, бо дуже твердо пам'ятаю слова такого нелюбого вами і кремлівськими ляльководами Провідника української нації Степана Бандери про три ставлення до неукраїнців. Можу вам їх нагадати — побратимське, до тих, хто разом з нами воює за УССД; толерантне — до тих, хто не бере участі в національно-визвольній боротьбі, але й не виступає проти неї; і вороже — до тих, хто протидіє визвольній боротьби! Якщо вже вам наказали називатися націоналістом, то принаймні читайте праці теоретиків націоналізму, а якщо ви з ними не згоджуєтесь — то так і скажіть, що ви виконуєте певне замовлення і намагаєтеся всіляко дискредитувати націоналістичний рух.
Тепер хотілося б торкнутися тієї частини інтерв'ю, де пан Євген пише про відмову від гасла — «Україна для українців», і ревізію постанов Другого Надзвичайного Збору ОУН.
І тут він перекручує: ОУН ніколи не відмовлялась від цього гасла. Життя крокувало вперед, ідеологія українського націоналізму постійно розвивалася, на чергу денну виходили й нові гасла, такі як «Свобода народам! Свобода людині!». І робила це ОУН не для заперечення минулих своїх дій, а для того, щоби підняти поневолені Москвою народи на боротьбу проти Кремля та сформувати єдиний антиімперський фронт.
Тепер щодо конфлікту між так званими «крайовиками» і так званими «кацетниками» — певний конфлікт дійсно був, але і тут ви, пане Євген, кривите душею, бо в Краю Головнокомандувач УПА генерал Роман Шухевич повністю підтримав лінію свого побратима і Провідника Степана Бандери.
Більше того, вам мабуть ваші інструктори не довели тієї інформації, що і Степан Бандера офіційно заявив, що основна боротьба йде в Краю, і він повністю визнає Шухевича головою ОУН.
До речі, вже в 90 роки XX століття, коли були відкриті архіви КГБ, всі, хто цікавився цією темою, могли взнати, що цей так званий «конфлікт» був інспірований КГБістами для розколу українського національно-визвольного руху, і дуже шкода, що багато діячів цього руху не змогли побачити цієї диявольської гри в ті роки, і до сих пір продовжують триматися за старі КГБіські міфи, «як воша кожуха».
Але що найцікавіше, так це те, що патріотичній громадськості в Україні глибоко плювати на цю діаспорну гризню, тому що і Євген Коновалець, і Степан Бандера, і Роман Шухевич, і Ярослав Стецько стали у один ряд в українському національному пантеоні з князями, гетьманами-державниками, і героями 1917–20 років, а слова ОУНівець і Бандерівець стали символами незламності Українського духу, і тому саме цим Велетням споруджують пам'ятники, а не нікому невідомим еміграційним політиканам.
Тепер кілька слів про донцовську ідеологію, яку сповідував Бандера, і червоно-чорні прапори. Шановний пан, як виявляється, не читав ні Донцова, ні навіть обов'язкових для вишколу оунівських документів. Пану Стахову мабуть невідомо, що червоно-чорний прапор був затверджений прапором ОУН на другому великому зборі ОУН у 1941 році, і ніде не було сказано, що це прапор майбутньої незалежної України. Це був спочатку прапор Організації Українських Націоналістів, а потім і тієї Армії Безсмертних, яка мала назву УПА, котру ця ОУН породила.
Достатньо послухати повстанський фольклор, щоб зрозуміти, що пан Стахів і тут бреше. До речі, ніхто не говорив ніколи і ніде, що донцовський світогляд має розповсюджуватися на вояків УПА, але він був зобов'язуючим для всіх членів ОУН, а спроба розділити ОУН і УПА — це є уже сучасна московсько-ФСБешна провокація, бо це є нероздільні речі — як в очах народу, так і в очах істориків.
Коментувати зв'язки ОУН і Німеччини і германофільські настрої серед ОУНівців просто гидко. Тому що віддає старим радянсько-КГБешним агітпропом, і якщо у автора цих слів були такі германофільські настрої, то це виключно його проблема.
Ну й на завершення не можу не прокоментувати погляди автора на російсько-грузинський конфлікт, які дивним чином співпадають з поглядами Путіна і його холуїв в Україні!
Шановний дідусю! Розвідка є не тільки в росіян, але і в грузинів. Ще рік тому, коли росіяни почали будувати залізничні гілки в районі майбутнього конфлікту, і передислоковувати туди свої війська Саакашвілі про це знав, але сподівався, що якось минеться… І коли вже російські війська почали втягуватися в Рокський тунель, він змушений був завдати превентивного удару в надії, що візьме під контроль територію південної Осетії, і поставить росіян перед фактом. Так не сталося, але правота грузин у цьому конфлікті на їх території не викликає ніяких сумнівів у жодного націоналіста, та й просто у будь-якої тверезомислячої людини.
Тому не важко зрозуміти які сайти в Інтернеті пан Стахів читає. Швидше за все ті, що контролюються ФСБ…
А взагалі, від інтерв'ю пана Стахіва тхне КГБешно-ФСБешний душком. І мені дуже цікаво, чи це хтось колись завербував нашого інтерв'юера, чи то він самотужки «демократично» просунувся у маразматичному напрямку. Не знаю, чи Фадєєв був в чомусь правий, коли змальовував потворний образ зрадника Стаховича, але впевнений в іншому. «Теж-націоналістичний» двійкарський світогляд, так ’рунтовно покритикований свого часу С.Бандерою, на жаль, навіть героїв змушує деградувати, перетворючи їх, за Т.Шевченком, в «няньків» і «дядьків отечества чужого». На жаль, навіть колишній воїн свободи, може стати примітивним рабом.
09.10.2008р.Б.
Ігор ІВАНЧЕНКО,
історик
м. Кам'янське (окупаційна назва Дніпродзержинськ)
Джерело: Бандерівець
Наша кнопка
версія для друку
