Австралійський журналіст Бретт Стефенсон, на якого посилається видання
MIGnews, задався наступним риторичним питанням — чому весь світ приділяє
величезну увагу палестино-«израильскому» конфлікту і практично не
цікавиться тим, що відбувається в Чечні?
Стефенсон указує на те, що т.з. «контртерористична операція в Чечні» і
друга палестинська інтифада почалися практично одночасно.
Жертви останньої, включаючи цивільні втрати в результаті військового
вторгнення сіоністів «Литий Свинець» підраховані і становлять близько 6
тисяч осіб.
Скільки народу загинуло в Чечні, ніхто точно не знає. За різними оцінками від 25 до 250 тисяч осіб, пише журналіст.
У Чечні живе близько 1 мільйона людей, в Палестині — близько 4.
У статистичних термінах це означає, що в Палестині в ході інтифади
жертви склали 1,5 людини на 1 тисячу, а в Чечні — від 25 до 200.
Тримаючи в пам'яті той факт, що в обох випадках мусульман вбивають
немусульмани, Стеффенсон вписав слова «Палестина» і «геноцид» в
пошук Google. Пошук виявив в інтернеті 1 630 000 сторінок, що
задовольняють критеріям запиту.
В той же час поєднання «Чечня» і «геноцид» дали лише 245 000 сторінок.
Порівнявши кількість смертей на 1 тисячу населення з кількістю
відповідей в Google, Стефенсон дійшов висновку, що палестинським
жертвам конфлікту приділяється в 28 разів більше уваги, ніж чеченським.
Стефенсон знов переконався в тому, що «кожна палестинська смерть дуже дорога світові, але на кожну чеченську йому наплювати».
Аргумент про те, що палестинці вдосталь забезпечують зовнішній світ
пропагандистськими іміджами результатів «ізраїльських» військових
операцій, які демонструють вбитих людей похилого віку, жінок і дітей,
тоді як російська влада встановила навколо Чечні інформаційну блокаду,
австралійським журналістом не приймається.
Стефенсон вказує, що для того, щоб відчути весь жах того, що коїться в Чечні, не потрібні зрежисовані відеокліпи.
Як найпростіший приклад він наводить свідоцтва самих російських військових
про страту т.з. «чеченської снайперши», опублікований в Los Angeles
Times:
«Ми просто розірвали її на частини, прив'язавши кістки сталевими
кабелями до двох бронетранспортерів. Було багато крові, але хлопчакам
це було потрібно».
Отже розмови про те, що світ нібито не знає, що коїться в Чечні —
брехня. Світ чудово обізнаний про звірства Росії і її солдатів в Чечні.
Стефенсон знов ставить питання, на які не знаходить відповідей:
«Палестино-ізраїльський конфлікт запалює мусульманський світ в ступені,
незрівняному з тим, який породжує війна в Чечні. Але чому це так, якщо
така велика кількість правовірних стали жертвами російських військових?
Чому організовуються конвої солідарності в Рамаллу і Газу, але не в Грізний?
Чому британські академіки бойкотують «Ізраїль», а не Росію? Чому кожен
«ізраїльський» прем'єр перетворюється на чергового парію цивілізованого
світу, але нікому не відоме ім'я путінського намісника в Чечні Рамазана
Кадирова, який розважається тортурами політичних опонентів?».
Стефенсон висуває свою гіпотезу:
«Можливо, світ приділяє таку величезну увагу бідам палестинців з
однієї-единої причини, яка є унікальною, — вони страждають від рук
євреїв. І світу невідомо, що вони також жертви інших палестинців, що
вони були в масовому порядку депортовані з Кувейту і що в Лівані їм не
дають дозволів на роботу», пише журналіст і укладає, що для чеченців,
мовляв, це дуже погано, оскільки «вірогідність того, що єврей стане
наступним президентом Росії, близька до нуля».
Ці слова, вочевидь, треба сприймати так, що нинішній президент РФ, на
думку Стефенсона, етнічний росіянин, що можуть оспорити багато
російських націоналістів.
Проте, як здається, гіпотеза Стефенсона все ж таки виглядає сумнівною. І справа навіть не в тому, що природна увага
мусульманського світу прикута до Палестини, тому що сіоністи за
підтримки сучасних хрестоносців окуповують третю святиню Ісламу —
мечеть Аль-Акса і місто Аль-Кудс (Єрусалим).
Причина, з якої світ не помічає злочинів Росії в Чечні також не в тому,
що в Кремлі сидить людина не тієї національності, а в набагато
прозаїчніших мотивах.
Росія велика країна, в неї є ядерна зброя, вона має багато
енергоресурсів, які дуже потрібні Європі (і не тільки їй), Росії все
ще бояться. Та до того ж т.з. «ісламський світ», представлений
маріонетковими режимами вкупі із західними демократіями, завжди
виступає єдиним фронтом проти щонайменших намірів у бік Шаріату.
Що стосується нинішніх палестинських лідерів, то і націонал-демократ
Махмуд Абас з своїм Фатхом і «екстремістський» ХАМАС на чолі з
«націонал-ісламістом» про Шаріат і не подумують. Більш того, той же
ж ХАМАС негайно розстріляв палестинських мусульман, як тільки вони
зажадали від них ввести Шаріат.
Отже ХАМАС успішно пройшов тест на демократію і те, що євреї не
люблять своїх братів-семітів арабів зовсім не означає, що весь світ
повинен розділити цю ненависть з «Ізраїлем».
Як говорять в таких випадках в росіян — «Дружба, дружбою, а тютюнець нарізно…»
Руслан Синбарігов
КЦ
Наша кнопка
версія для друку
